24.09.2026 18:53
Як змінюється роль української артилерії в добу дронів
На передовій дрони витіснили артилерію з ролі «бога війни», але гармати й далі виконують важливі завдання. Командир нової бригади, що поєднує артилерію та безпілотники, розповів, як застосовує гармати для ураження цілей, недосяжних для дронів.
Від початку повномасштабного вторгнення Росії характер бойових дій в Україні не раз змінювався. На початку війни на фронті домінувала артилерія, а обидві сторони намагалися знайти снаряди. Згодом цю роль перебрали дрони. Водночас гармати залишаються важливою частиною бойових дій. Про те, як їх застосовують сьогодні, розповів командир нової бригади, що поєднує артилерію та безпілотники.
Поширення дронів змінило характер бойових дій, зокрема застосування артилерії. Безпілотники можуть загрожувати артилерійським позиціям; багато з них дешевші за снаряди й простіші у масовому виробництві. Більшість типів дронів мають точне наведення, здатні вражати рухомі цілі та вести спостереження на полі бою. Однак вони не розв’язують усіх завдань: засоби радіоелектронної боротьби постійно вдосконалюються, як і кінетичний та пасивний захист.
В інтерв’ю українському виданню «Оборонка» підполковник Віталій Корнієнко, командир 7-ї артилерійської бригади Національної гвардії України, розповів про зміни в артилерійській війні. Він пояснив, як підрозділ підтримує боєздатність різних систем: українських 155-мм «Богдана», переданих гаубиць M777, радянських самохідних гаубиць 2С7 «Піон» калібру 203 мм та інших гармат.
Як змінилися бойові дії
«Раніше гармати зосереджували на позиціях, щоб створити “артилерійську стіну” й накривати противника вогнем. Тепер так не роблять. Чи може артилерія бути ефективною? Ми здатні вести масований вогонь, але навіщо бездумно переорювати землю? Я волів би відправити 20 FPV-дронів, щоб знищити ціль. Така операція коштує 20 тисяч доларів», — сказав підполковник.
«Інший варіант — випустити 200 снарядів, але це обійдеться надзвичайно дорого. До того ж, якщо гармата за день випустить 100 снарядів, вона навряд чи доживе до вечора. Небо повне дронів: кожен постріл видає позицію, після чого її виявляють і намагаються знищити всіма доступними засобами. Зараз типове завдання — серія до 10 пострілів. Спочатку 3–5 снарядів для пристрілювання, потім — вогонь по цілі. Загалом це щонайменше п’ять снарядів, кожен із яких коштує від 2 тисяч доларів», — пояснив Корнієнко.
Чим відрізняється бригада, що поєднує артилерію та дрони
«Це наша концепція, яку затвердили: артилерію та дрони об’єднали в одній бригаді. Дрони знищують ворожу артилерію та логістику, а наші гармати прикривають піхоту, уражають цілі й притискають противника в укриттях. Так ми компенсуємо обмеження обох систем і підвищуємо загальну ефективність», — сказав Корнієнко.
«Основні завдання ми виконуємо в зоні відповідальності корпусу — уражаємо позиції на глибині 10 кілометрів і далі за лінією противника. Звісно, якщо бригада, яка тримає оборону, просить, ми працюємо й по ближчих цілях. Також ми замінюємо пікапи наземними роботизованими системами для логістики. Вони вже доставляють боєприпаси на позиції дронів та артилерії, а також їжу й пальне для генераторів», — розповів офіцер.
Що артилерія може зробити, а дрони — ні
«Будьмо відвертими: зараз 95% ударів завдають дрони. Але ми не можемо просто відмовитися від артилерії. Наші завдання змінилися: тепер ідеться не лише про ураження противника, а й про знищення, придушення та зупинення штурмових груп і броньованих колон. Потреба в цьому нікуди не зникла. Є завдання, з якими може впоратися тільки артилерія», — пояснив Корнієнко.
«Наприклад, зараз у Куп’янському секторі є кілька ворожих цілей, до яких дрони не можуть дістатися через перешкоди від засобів радіоелектронної боротьби. Повільні дрони на оптоволокні просто збивають. Що ми робимо? Викликаємо артилерію. На її снаряди ніщо не впливає. Туман, сильний вітер, сніг чи зустрічний вітер — для артилерії це не має значення, вона працюватиме за будь-яких умов», — зазначив офіцер.
Як готують артилерію до сучасного поля бою
«Спочатку і ми, і росіяни могли розміщувати на одній позиції по дві-три гармати. Противник робив так аж до 2023 року. Потім від цієї практики відмовилися: якщо виставити шість гармат, за годину їх уже не буде. Ніхто більше не виїжджає у відкрите поле. Сьогодні гармату помітять ще до того, як вона дістанеться позиції», — сказав Корнієнко.
Тому розгортання артилерійського розрахунку «готують заздалегідь», зазначив офіцер. «Спершу оператори зенітних дронів “очищують” небо над позицією від ворожих розвідувальних засобів. Сама позиція — це капонір із повністю підземним укриттям і добре замаскованими під’їздами. Ми докладаємо чимало зусиль, щоб гармату не знищили. Втрата гармати — це для нас серйозний удар».
Снаряди малої та великої дальності
«Зараз триває дискусія про те, щоб відмовитися від “коротких” снарядів і перейти лише на далекобійні. Це має захистити артилерію від ударів дронів», — розповів офіцер.
«Що таке “короткий” снаряд і чи варто від нього відмовлятися? 155-мм снаряд M107 належить саме до цього типу. Він недорогий і виробляється масово; його випускають усі наші союзники й навіть сама Україна. Запасів для бойових дій достатньо. Снаряд точний, але його дальність обмежена 14–18 кілометрами — залежно від використаного метального заряду», — пояснив Корнієнко.
До далекобійних варіантів належать M795 та їхні іноземні аналоги.
«Вони довші, важчі й значно дорожчі. З якісним метальним зарядом можуть летіти на 30 кілометрів, а з донним газогенератором — ще далі. Але і таких снарядів, і потрібних метальних зарядів бракує», — зазначив офіцер.
«Не думаю, що від M107 варто відмовлятися. Далекобійні снаряди швидше зношують ствол і гірше приховують позицію: постріл далекобійним зарядом супроводжується потужним спалахом із дульного зрізу, який на світанку чи в сутінках видно за кілометри. Крім того, дальність у 18 кілометрів — цілком пристойна. Якщо гармата стоїть за 15 кілометрів від цілі, залишається запас у три кілометри. Цього досить, щоб уражати піхоту на передовій. На мою думку, для більшості бригад оптимальне співвідношення — 60% далекобійних снарядів і 40% стандартних M107», — сказав офіцер.
Великі та малі гармати
«Я працював із 105-мм гарматами в районі Серебрянки на Харківському напрямку. Судячи з перехоплених переговорів, противник думав, що це міномет, і шукав його на відстані п’яти-шести кілометрів. Але гаубиця стояла за вісім-дев’ять кілометрів і стріляла на 10–12 кілометрів», — розповів Корнієнко.
«Дульного спалаху майже немає — лише трохи пилу. Снаряд прилітає, а противник навіть не чує пострілу. Гармата компактна й легка — її можна перевозити пікапом. Тож так, вона була б корисною», — додав він.
«Я хотів би також бачити розвиток артилерії калібру 203 мм. Навіщо відмовлятися від цього калібру? Наші “Піони” стріляють 100-кілограмовим снарядом, здатним пробити щонайменше два поверхи будівлі або укриття. До того ж він досить точний. Не хотілося б опинитися під вогнем таких гармат. Загалом, на мою думку, потрібна конкуренція. Зараз “Богдана” розвивається в умовах війни, і це добре. Але за кілька років темп може сповільнитися. Можуть просто продовжити випускати ту саму систему без суттєвих оновлень, бо не буде стимулу до інновацій. А характер війни не стоїть на місці», — сказав Корнієнко.
Обережно зі снарядами з Азії
«Ми маємо широкий вибір снарядів із різних країн, і з тими, що надходять із Заходу, усе гаразд. Але їхні аналоги з деяких азійських країн… відверто низької якості», — сказав Корнієнко.
«Що з ними не так? На папері зазначено, що снаряд важить 46 кілограмів, але під час зважування виявляється, що він важить 46,9 або 45,4 кілограма. І ця різниця приблизно в пів кілограма суттєво впливає на місце падіння снаряда», — пояснив офіцер, не назвавши країну.
Через це, за словами Корнієнка, «ми більше не довіряємо стандартним таблицям стрільби, які постачають зі снарядами, а складаємо власні для кожного виробника. Зважуємо кожну партію та сортуємо снаряди за масою, щоб різниця між групами була мінімальною і влучання лягали якомога щільніше. Я не можу допустити помилки, через яку снаряд упаде за два кілометри від цілі — саме там, де розташована наша піхота. Додам, що наші артилеристи остерігаються снарядів з однієї конкретної країни. Були випадки, коли вони зривали дульне гальмо або навіть спричиняли розрив ствола. Розрив ствола — це катастрофа».
Переваги власного виробництва
Корнієнко розповів, що його підрозділ одним із перших випробував систему «Богдана». Вона йому подобається більше за інші гармати.
«Ми випробували її й передали виробнику відгуки, які використали для вдосконалення конструкції. Тепер це надійна гармата, і я віддаю їй перевагу. Можливо, вона не найкраща у світі, але підтримкою та сервісом я дуже задоволений», — сказав офіцер.
«Якщо стається поломка, за день-два гармата знову на позиції. Наприклад, сьогодні гармата зламалася, і нам потрібна ремонтна бригада виробника. Я знаю, що до післязавтра її полагодять. Фахівці приїжджають уранці, до полудня гармата готова, а потім потрібно ще день-два, щоб повернути її на позицію. Це дуже швидко», — пояснив Корнієнко.
Із переданою зброєю, зокрема американськими M777, ситуація, за його словами, інша.
«Ми дуже вдячні західним партнерам, які нам допомагають. Але поки ви отримаєте деталь — скажімо, датчик, — гармата може простояти без діла пів року. І самостійно ремонтувати її не можна, бо це позбавить гарантії», — сказав офіцер.
Для України артилерія вже не є головною зброєю на полі бою, але списувати її з рахунків поки що не доводиться.
Нагадаємо: спільний політ FQ-42 Vengeance із винищувачами ВПС США став частиною випробувань взаємодії пілотованих і безпілотних літаків.
)
)
)
)
)
)
)
)
