ТехноRaytheon розробляє ракетну версію перехоплювача дронів Coyote Block 2
Raytheon розробляє нову модифікацію перехоплювача дронів Coyote Block 2: замість невеликого реактивного двигуна вона матиме твердопаливний ракетний двигун. Версія Block 2C+RM також отримала нову головку самонаведення та бойову частину. Завдяки вищій швидкості, більшій дальності й кращим можливостям у кінцевій фазі перехоплення система має протидіяти новим загрозам з боку ударних безпілотників одноразового застосування. Перехоплювачі серії Coyote Block 2 уже застосовували в бойових умовах: під час операцій американських військових вони знищили понад 600 цілей.
Про Coyote Block 2C+RM оголосили напередодні головної щорічної конференції Асоціації армії США (AUSA), на якій працює The War Zone. Ракетну версію розробляють близько 15 місяців. До оголошення провели три успішні пуски в межах льотних випробувань, а також статичні випробування нового ракетного двигуна, який постачає неназваний субпідрядник, та інші перевірки.
Пентагон і армія США співпрацюють із Raytheon, яка тепер офіційно входить до RTX, над розробкою Block 2C+RM. Чи уклали американські військові контракти на закупівлю цієї версії, поки невідомо. Армія США — найбільший відомий нині оператор перехоплювачів серії Coyote Block 2. Раніше вона заявляла про плани придбати щонайменше 6000 таких систем у 2025–2029 фінансових роках.
Наявні версії Coyote Block 2 працюють на турбореактивному двигуні. Для запуску перехоплювача також використовують невеликий ракетний прискорювач, але він не забезпечує тягу протягом усього польоту.
«Новий двигун забезпечує швидший запуск і політ на вищій швидкості. Я не можу розкривати конкретні дані щодо дальності з очевидних причин», — сказав минулого тижня Том Лаліберті, президент підрозділу наземної та протиповітряної оборони Raytheon, під час телефонної розмови з журналістами напередодні оголошення.
«Скажу лише, що різниця в дальності значна. Швидкість може мати значення і в тому, що я називаю кінцевими можливостями ракети. А модернізація головки самонаведення та бойової частини дає змогу протидіяти новітнім можливостям дронів, які ми спостерігаємо у противника», — додав він.
Лаліберті не уточнив, що саме змінили в головці самонаведення та бойовій частині. У наявних перехоплювачах серії Block 2 використовують бортові радіочастотні головки самонаведення. Вони виявляють цілі на кінцевій ділянці польоту після наведення за допомогою радарів та інших наземних сенсорів. Перехоплювачі також оснащені осколково-фугасними бойовими частинами.
Минулого тижня Лаліберті запитали, чи вплинули на розробку Block 2C+RM нові швидші ударні дрони з реактивними двигунами — зокрема іранський Shahed 238 та російські похідні Герань-4 і Герань-5. Його також запитали, чи зможе новий перехоплювач знищувати традиційні крилаті ракети.
«На жаль, я не можу говорити про конкретні загрози, але можу сказати, що система має охоплювати всі типи дронів класу 3. Якщо подивитися на спектр дронів класу 3, він значною мірою перетинається з можливостями крилатих ракет. Тож усе залежить від конкретних характеристик ракети», — відповів він.
За класифікацією американських військових, дрони групи 3 — озброєні чи ні — важать від 25 до 598 кг, можуть літати на висоті до 5.5 кілометрів і розвивати швидкість не більш як 128 метрів за секунду. Shahed 236 із двигуном внутрішнього згоряння, попередник Shahed 238, є типовим прикладом дрона-камікадзе групи 3. Заявлена максимальна швидкість реактивних похідних — приблизно 139–164 метрів за секунду — уже виходить за верхню межу цієї широкої категорії. Реактивні дрони-камікадзе на кшталт Shahed 238 і Герань-4/5 створюють додаткові труднощі для перехоплення. Межа між ударними дронами великої дальності та крилатими ракетами також дедалі менш чітка. А Block 2C+RM ще більше розмиває різницю між перехоплювачем, схожим на дрон, і традиційною зенітною ракетою.
Конфлікт з Іраном, інші кризи на Близькому Сході останніх років і війна в Україні показують, що навіть повільніші дрони-камікадзе групи 3 становлять реальну загрозу. Ризик зростає, коли такі дрони застосовують масовано або в комплексних атаках разом із балістичними та крилатими ракетами.
Raytheon також наголошує, що Coyote Block 2C+RM реагує швидше за попередні версії. Це дає більше можливостей для перехоплення хвиль дронів. Нова модифікація сумісна з усіма наявними пусковими установками на чотири й вісім комірок. Їх можна встановлювати на транспортних засобах, на наземних стаціонарних позиціях і на кораблях.
Армія США — основний нинішній оператор Coyote Block 2. Перехоплювачі використовують у мобільних і палетизованих варіантах комплексу інтегрованої боротьби з безпілотниками Low, Slow, Unmanned Aircraft Integrated Defeat System (LIDS). Військово-повітряні сили США також залучені до роботи стаціонарних версій LIDS у місцях передового розгортання. Військово-морські сили США встановили пускові установки для Coyote Block 2 на кількох есмінцях класу Arleigh Burke.
Coyote зазвичай описують як відносно недорогий перехоплювач. Раніше його вартість оцінювали приблизно у $100 000. Невідомо, скільки коштуватиме нова версія з ракетним двигуном порівняно з наявними модифікаціями. Однак вартість дедалі важливіша для американських військових та інших замовників, особливо з огляду на ціну очікуваних цілей. Наприклад, Shahed 236, за оцінками, коштує близько $50 000.
Coyote Block 2C+RM іще розробляють. Коли він може надійти на озброєння будь-якого користувача, поки невідомо.
«Ми запланували додаткові випробування на першу половину наступного року й працюємо з Міністерством війни, — сказав минулого тижня Лаліберті з Raytheon. — Raytheon і далі інвестує у програму, але тепер ми також отримали певну державну підтримку, оскільки система переходить до статусу офіційної програми. Міністерство війни ще визначає, як саме буде організовано цей процес. Безумовно, цю модифікацію можна буде включити до наступних контрактів на Coyote».
Принаймні наразі Raytheon не планує припиняти виробництво версій Block 2 із реактивним двигуном. Окрім американських військових, контракти на постачання цих перехоплювачів уклали Катар і Йорданія.
Серія Block 2 — лише частина більшої родини дронів Coyote, яка продовжує розширюватися. Паралельно розвивають окрему серію Coyote Block 3, що походить від початкової конструкції Block 1 з електродвигуном і штовхальним гвинтом. До неї належать модифікації баражувальних боєприпасів і перехоплювачі дронів із поки не розкритим «некінетичним» корисним навантаженням. Армія США вже закуповує Block 3 поряд із перехоплювачами Block 2.
Американська дочірня компанія німецької Rheinmetall бере участь у конкурсі армії США на бойову машину механізованої піхоти XM30. Її проєкт передбачає використання Coyote Block 3. Пускові установки на базі машини Lynx від American Rheinmetall також зможуть запускати протитанкові керовані ракети TOW і Javelin. Інший учасник конкурсу — Wolf від General Dynamics Land Systems.
Coyote Block 2C+RM виходить на швидко зростальний світовий ринок відносно недорогих перехоплювачів для боротьби з дронами. Сама армія США вже розробляє кілька нових систем нижчого ешелону ППО, щоб посилити спроможності проти дронів групи 3, інших безпілотних загроз і крилатих ракет.
Нова модифікація Coyote Block 2C+RM свідчить про стійкий попит на нові перехоплювачі — і на більшу їхню кількість — для протидії дедалі спроможнішим ударним дронам великої дальності.
Нагадаємо, армія США змінила план випробувань XM30: тепер прототипи мають оцінювати військові у Форт-Гуді, а поїздку до Форт-Ірвіна наразі не планують.
