Які американські озброєння найбільше залежать від постачання критичних мінералів із Китаю

Новий звіт аналітичного центру, заснованого колишнім генеральним директором Google Еріком Шмідтом, оцінює залежність оборонно-промислового комплексу США від китайських постачань критичних мінералів. У документі також визначено зразки озброєння, виробництво яких може найбільше постраждати, якщо ця вразлива система постачання порушиться.

У доповіді, отриманій від проєкту Special Competitive Studies Project, використано дані компанії Exiger, що спеціалізується на аналізі ланцюгів постачання за допомогою штучного інтелекту. Автори оцінили, скільки унікальних компонентів, визначених за національним ідентифікаційним номером виробу (NIIN), містять критичні мінерали, зокрема стибій, галій, германій і вольфрам.

Проаналізувавши майже дев’ять мільйонів деталей і 3 000 американських військових систем, Exiger виявила понад 28 000 унікальних компонентів у 1 400 системах озброєння, що містять ці чотири мінерали. Ці дані особливо важливі через загрозу, яка може реалізуватися найближчим часом: у листопаді має завершитися призупинення китайських експортних обмежень. Як ідеться у звіті, це може порушити плани постачання озброєнь, боєготовність і технічне обслуговування. Водночас, за словами Кіта Конкліна, директора зі стратегії та міжнародних зв’язків Exiger, криза вже триває.

В інтерв’ю TWZ він навів приклад Японії, де виробництво може зупинитися після того, як Китай скоротив постачання деяких рідкісноземельних мінералів більш ніж на 80% на початку цього року.

«Не сумніваюся, що зараз це криза для багатьох компаній, які намагаються отримати ліцензії від Китаю, але не можуть. Тож є реальний ризик для поточного виробництва. А коли йдеться про нарощування потужностей — чи то в оборонній промисловості безпілотників, чи для виробництва 1 000, 2 000 або 3 000 перехоплювачів на рік, — це справжні вузькі місця, які вже зараз заважають постачати озброєння військовим», — сказав Конклін.

За даними звіту, серед систем озброєння, яким найбільше загрожують перебої в ланцюгах постачання та виробництві, — підводні човни класу Virginia. Для кожного з них потрібні понад 300 критичних компонентів із чотирма мінералами, зокрема 190 деталей із германієм.

Германій використовують в оптиці, приладах нічного бачення, електрооптичному та інфрачервоному обладнанні. Його отримують як побічний продукт під час перероблення цинкової руди. У січні Пентагон оголосив про інвестицію в розмірі 18 мільйонів доларів у єдине підприємство з виробництва германію у США — у Сент-Джорджі, штат Юта. Мета — збільшити потужність перероблення «у сім разів», до понад 20 метричних тонн на рік. Строк не уточнили.

Китай контролює близько 68% світового виробництва очищеного германію. Його вплив на постачання галію, який використовують у напівпровідниках, сонячних елементах і, зокрема, сучасних радарах, ще більший: Китай забезпечує до 99% виробництва. У кожному підводному човні класу Virginia є 50 унікальних деталей із галієм.

Китай виробляє близько половини світового стибію, який використовують для загартування боєприпасів і виготовлення оптики та електроніки. Також країна контролює до 80% постачання вольфраму, потрібного для виробництва інструментів, боєголовок і термостійких компонентів.

Звіт не наводить вагу компонентів, однак зазначає, що потреба підводного човна класу Virginia у цих мінералах значна і за масою: на один човен потрібно 4173 кілограмів, а на винищувач F-35 Joint Strike Fighter — 408 кілограмів.

Підводний човен класу Virginia — єдиний американський атомний швидкісний ударний підводний човен, який нині серійно виробляють. Він перебуває на озброєнні з 2004 року. Сьогодні у строю 23 такі човни — приблизно половина від запланованої кількості; решту ще мають побудувати. Ця програма особливо вразлива до перебоїв у постачанні. Ще один чинник ризику — 1 700 деталей, критичних для виконання завдань або безпеки, які потребують лиття, кування чи екструзії. Як зазначає звіт, обмежені потужності для цих процесів створюють вузькі місця, затримують виробництво й загрожують його стабільності.

За даними звіту, Китай виробляє близько половини відлитих у світі металевих виробів і «часто є єдиним варіантом» для великих виливків. Понад половина — майже 8 000 — унікальних позицій постачання зі сталевими виливками мають строк постачання понад 36 тижнів. Для більш ніж 9 400 позицій з екструдованого алюмінію, тобто близько 47% таких деталей, цей строк так само перевищує 36 тижнів.

«Підводні човни класу Virginia, яким уже загрожує залежність США від Китаю в постачанні критичних мінералів, за повідомленнями, також відстають від графіка на три роки. Однією з можливих причин є нестача вітчизняних потужностей для великого лиття», — йдеться у звіті.

Опублікований на початку цього року аналіз графіків будівництва ВМС справді показує, що 10 із 12 підводних човнів Virginia, які нині будують, затримуються на 36–44 місяці.

У нещодавній воєнній грі з’ясувалося, що США не змогли б замінити втрачені в бойових діях кораблі, літаки й ракети саме через брак потужностей для лиття та кування, зазначає звіт. Це попри запущену Пентагоном у 2024 році програму на 2 мільярди доларів для відновлення цієї галузі.

За межами підводного флоту ризики для виробництва та обслуговування через залежність від рідкісноземельних елементів, лиття й кування особливо великі для авіації, зокрема для основних типів американських винищувачів.

Бомбардувальник B-2 Spirit — єдиний американський малопомітний літак із ядерним озброєнням, доки наступного року не почнеться надходження до строю B-21 Raider. У ньому використовують 782 деталі, що містять чотири рідкісноземельні елементи, які розглядає звіт.

Серед літаків ВМС і Корпусу морської піхоти родина винищувачів F/A-18 Hornet, зокрема літак радіоелектронної боротьби Growler, найбільше залежить від сталевого лиття: для неї потрібні 3 800 деталей, виготовлених таким способом. Далі йде літак-заправник KC-135 Stratotanker із 2 570 деталями. Усі десять систем озброєння, для виробництва яких потрібно найбільше литих металевих деталей, — це літаки. Виробництво застарілих Hornet і KC-135 припинили десятиліття тому, а лінію Super Hornet ВМС зупинять у 2027 році. Тож подальша потреба в литих деталях для цих літаків пов’язана із запчастинами та ремонтом.

Військова авіація також посідає перше місце серед систем озброєння, яким потрібні деталі з кадмієвим покриттям. Цей процес захищає аерокосмічні компоненти від корозії. Кількість вітчизняних постачальників скоротилася через обмеження безпеки, запроваджені Агентством з охорони довкілля США у 2008 році. Усі десять систем із найбільшою потребою в деталях із кадмієвим покриттям — літаки. Найбільше таких деталей у KC-135 — 2 780 унікальних компонентів. У транспортного літака C-130 Hercules, бомбардувальника B-52 Stratofortress і транспортного літака C-5 Galaxy їх понад 2 000.

Модернізацію B-52, який продовжать експлуатувати до 2050-х років — понад століття після його появи, — можуть затримати не лише проблеми з кадмієвим покриттям і сталевими виливками, а й надто жорсткі військові стандарти. Вони збільшують строки постачання та спричиняють затримки. У звіті наведено приклади нервюр крила та паливного вентиляційного клапана бомбардувальника: виготовлення цих деталей триває понад 400 днів, зокрема через десятки вимог відповідності військовим специфікаціям. Автори вважають, що ці вимоги не враховують сучасних комерційних практик.

«Якщо вимога відповідності деталі численним військовим специфікаціям не є обґрунтовано необхідною, вона може обмежити кількість можливих постачальників, збільшити строк постачання та створити вузьке місце у виробництві. Для B-52 це може завадити поточній модернізації, мета якої — зберегти літак в експлуатації до 2050-х років», — пишуть автори.

Ще один ризик, про який ідеться у звіті, — нестача працівників і залежність від обмеженої кількості постачальників, що створює єдині точки відмови. За останнє десятиліття кількість малих постачальників в оборонній галузі скоротилася на 43%. Як приклад автори наводять пожежу в лютому 2025 року, після якої закрилося підприємство SPS Technologies у Дженкінтауні, штат Пенсильванія. Воно виготовляло кріпильні деталі для понад 1 000 систем озброєння, а для 90 із них — зокрема авіаносців класу Nimitz, винищувача F/A-18 і танка M1 Abrams — вважалося критично важливим постачальником. Для крилатої ракети Tomahawk Land Attack Missile та гелікоптера MH-60 Black Hawk це підприємство було єдиним постачальником.

За даними звіту, через зупинку роботи підприємства ланцюг постачання «зазнав активного порушення». Воно не працюватиме щонайменше до 2028 року.

«Цей випадок показує ризики єдиного постачальника в оборонно-промисловому комплексі та потребу сертифікувати альтернативні джерела, щоб уникнути таких серйозних вузьких місць», — пишуть автори.

У звіті позитивно оцінюють уже розпочаті інвестиції у внутрішнє виробництво критичних мінералів і зміцнення оборонно-промислового комплексу. Водночас автори припускають, що цих зусиль може забракнути, аби запобігти кризі, якщо Китай припинить або різко скоротить експорт. У середньому відкриття нової шахти у США займає 29 років. У країні працює одна усталена шахта з видобутку рідкісноземельних елементів — Mountain Pass Rare Earth Mine and Processing Facility неподалік Лас-Вегаса. Її відкрили 1952 року, а після тривалої перерви відновили роботу у 2018-му. Тепер вона виробляє понад 50 000 тонн оксидів рідкісноземельних металів на рік. Минулого року, уперше за сім десятиліть, у штаті Вайомінг відкрили нову американську шахту рідкісноземельних елементів. Там планують із 2029 року видобувати з вугілля руди, що містять, зокрема, галій і германій. Очікується, що виробництво становитиме 456 тонн рідкісноземельних елементів на рік. Проєкт розробляли понад десять років до відкриття шахти.

Конклін розповів, що липневий указ президента США, спрямований на розвиток внутрішнього виробництва рідкісноземельних елементів і збір даних про потреби систем озброєння, відкриває можливості для продуманої політики — можливо, у межах наступного Закону про асигнування на національну оборону.

«Я хотів би, щоб ми перестали розглядати ризики в ланцюгах постачання окремо для кожної системи. Зазвичай ми маємо розрізнені вимоги щодо ядерної тріади, підводних човнів чи перехоплювачів. На мою думку, указ, виданий на початку цього року, дає Конгресу справжню можливість законодавчо врегулювати ці питання — не лише визначати ризик дефіциту стибію для виробництва підводних човнів, а й розглядати проблему комплексно», — сказав він.

Як один із можливих кроків Конклін запропонував створити в системі виконавчої влади окрему установу, якою, можливо, керував би уповноважений із критичних мінералів. Вона могла б координувати виробничі потреби й ресурси та визначати найефективніші способи забезпечення необхідними матеріалами.

Жоден американський оборонний виробник поки публічно не повідомляв про перебої у виробництві через нестачу рідкісноземельних елементів. Однак ознак того, що федеральний уряд серйозно ставиться до проблеми постачання, більшає. У лютому Білий дім оголосив про проєкт Project Vault вартістю 12 мільярдів доларів: він має створити стратегічний запас рідкісноземельних елементів, подібний до наявних резервів критично важливих медичних товарів і нафти. Крім того, Армія США почала укладати довгострокові договори оренди військових земель із компаніями, які планують збудувати підприємства з перероблення критичних мінералів.

Конклін не очікує значних змін в експорті рідкісноземельних елементів до кінця року й описує відносини США та Китаю у сфері постачання як «певну розрядку». Водночас нові рішення ще попереду, і вже за кілька днів можуть з’явитися нові дані про вплив цих матеріалів на оборонне виробництво.

Нагадаємо, Anduril планує виробляти деталі для підводних човнів на майданчику в Каліфорнії. Початкові операції на новій верфі Arsenal-2 у Меріленді очікують у 2030 році.