На морському дні виявлено джерело «темного кисню»

Тихоокеанське дно зони Кларіон-Кліппертон усіяне чорними мінеральними відкладеннями, відомими як поліметалеві конкреції. Ці конкреції є осередком унікальних глибоководних екосистем і слугують джерелом металів, таких як марганець та кобальт, необхідних для виробництва акумуляторів. Дослідники виявили, що ці конкреції можуть виробляти кисень без сонячного світла, що стало несподіваним відкриттям, оскільки кисень зазвичай виробляється організмами за допомогою сонячного світла.

Відкриття почалося у 2013 році, коли глибоководний еколог Ендрю Свитман спробував виміряти споживання кисню організмами морського дна. Замість того, щоб знизитися, рівень кисню підвищився, що змусило Свитмана спочатку припустити наявність помилок у датчиках. Під час повторного відвідування цього місця у 2021 році, використовуючи іншу методику, спостерігався той самий результат. Це спонукало Свитмана дослідити небіологічні пояснення вироблення кисню. Свитман і хімік Франц Гайгер протестували електричний заряд конкрецій, виявивши, що вони здатні розщеплювати морську воду на водень і кисень за допомогою процесу електролізу морської води.

Поліметалеві конкреції, що наростали шарами протягом мільйонів років, можуть створювати електричний потенціал, діючи як природні батареї. Цей процес, ймовірно, генерує кисень, проте ще належить перевірити, чи припиниться вироблення кисню, якщо позбавити конкреції заряду. В експериментах виробництво кисню не тривало довше двох днів, що свідчить про зміни в навколишньому середовищі або про вплив замкнених просторів.

Ці висновки ставлять значні питання щодо екосистеми зони Кларіон-Кліппертон. Конкреції та осадові породи забезпечують середовище існування для різних форм морського життя, багато з яких досі не відкриті. Потенційний вплив глибоководного видобутку, який передбачає вилучення цих конкрецій, перебуває під пильною увагою. Міжнародний комітет з вивчення морського дна наразі обговорює правила такого видобутку, причому кілька країн виступають за мораторій на нього.

Свитман підкреслює, що це дослідження додає новий вимір до дебатів про глибоководний видобуток, наголошуючи на необхідності прийняття рішень, що ґрунтуються на надійних наукових доказах.