MiltechАрмія США хоче розгорнути палетовані системи ППО малої дальності до кінця 2029 року
Армія США планує до кінця 2029 року розгорнути нові палетовані системи протиповітряної оборони малої дальності. Їх хочуть встановлювати на пілотовані й безпілотні машини, а також використовувати на стаціонарних позиціях. Мета — дати бойовим підрозділам більше гнучких засобів для захисту від повітряних загроз, зокрема роїв дронів. Системи також зможуть уражати наземні цілі.
Нові подробиці програми Maneuver-Short Range Air Defense Increment 4 (M-SHORAD Inc 4) містяться в презентації, яку нещодавно оприлюднили в інтернеті. Матеріали підготували до галузевого заходу, що відбувся минулого місяця в Гантсвіллі, штат Алабама.
Загальна програма M-SHORAD бере початок наприкінці 2010-х. У межах першого етапу створили мобільну систему ППО малої дальності на базі легкої броньованої машини Stryker 8×8. Тепер вона має назву Sgt. Stout.
Другий етап зосереджений на впровадженні спрямованої енергетичної зброї для боротьби з дронами, зокрема лазерних систем. Третій спершу передбачав розробку перехоплювача Next Generation Short-Range Interceptor (NGSRI), який має замінити застарілі ракети Stinger класу «земля — повітря». Тепер до нього також належать роботи над 30-мм боєприпасом XM1223 Multi-Mode Proximity Airburst (MMPA) для наземних машин із гарматою M914, зокрема Sgt. Stout. Розробка іншого 30-мм боєприпасу з повітряним підривом для гармат M230 ударних гелікоптерів AH-64 Apache до програми M-SHORAD не входить.
Про четвертий етап уперше повідомили у 2025 році. Раніше армія США заявляла, що розраховує розгорнути відповідні системи у 2027–2029 фінансових роках. Згідно з графіком у новій презентації, тепер мета — досягти початкової оперативної готовності у 2030 фінансовому році. Армія хоче оснастити батальйонного рівня підрозділ у першому кварталі цього фінансового року — з 1 жовтня до 31 грудня 2029-го. Це етап First Unit Equipped (FUE), тобто оснащення першого підрозділу.
Система четвертого етапу має знищувати широкий спектр безпілотників — від малих квадрокоптерів до далекобійних дронів-камікадзе на кшталт іранського Shahed 136. Вона повинна протидіяти як одиночним апаратам, так і роям. Також система має забезпечувати точкову оборону від гелікоптерів і літаків, які атакують наземні підрозділи. У новій презентації окремо зазначено додаткову можливість вести прямий вогонь по наземних цілях.
У документі не згадано крилаті ракети: армія США працює над протидією їм за допомогою інших систем ППО. Водночас у майбутньому комплекси M-SHORAD четвертого етапу, можливо, зможуть перехоплювати крилаті ракети нижчого класу за певних профілів польоту.
Системи четвертого етапу мають бути виконані у форматі палетованого комплексу, незалежного від конкретного типу машини. Армія називає таку конструкцію Self-Loading Equipment Dock (SLED): її можна швидко встановлювати на легкі транспортні засоби й знімати з них. Потенційними носіями названо чотириколісні Joint Light Tactical Vehicles (JLTV), Infantry Squad Vehicles (ISV) і безпілотні наземні машини (UGV). Додаткові причепи для встановлення систем не передбачені. Палетовані комплекси можна буде також вивантажувати на передових позиціях і використовувати для стаціонарної точкової оборони.
Незалежно від конфігурації, система має працювати автономно протягом 72 годин, а в напівавтономному режимі — від трьох до семи днів разом із підрозділом, який вона підтримує. Серед вимог також зазначено можливість транспортування літаком C-130 у звичайній конфігурації SLED або на машині без спеціального обладнання, десантування з повітря, підвішування на зовнішній підвісці та використання після демонтажу з носія.
Вимоги до сенсорів і засобів ураження залишаються відкритими для потенційних постачальників. У презентації сказано, що комплекс має мати «переконфігуровуваний багатофункціональний комплект обладнання», який поєднує кінетичні засоби ураження — наприклад, ракети й гармати прямого наведення — та некіне́тичні засоби.
Про відповідні розробки вже публічно повідомляли кілька оборонних компаній: L3Harris, Leidos, Leonardo DRS, MDH Strategic Services, Moog, MSI Defense Solutions, SAIC і Sierra Nevada Corporation (SNC). Варіанти системи VAMPIRE (Vehicle-Agnostic Modular Palletized ISR Rocket Equipment) від L3Harris та Electronic Advanced Ground Launcher System (EAGLS) від MSI вже обмежено використовують у збройних силах США. VAMPIRE і система BRAWLR (Battery Revolving Adaptive Weapons Launcher-Reconfigurable) від SNC також пройшли бойове випробування під час служби в Україні.
У багатьох згаданих системах використовують гармати — зокрема 30-мм M914 або 7,62-мм шестиствольний кулемет M134 Minigun. Серед перехоплювачів часто пропонують ракети Stinger і AGM-114 Hellfire. BRAWLR від SNC, яку компанія також пропонує для морського застосування, спроєктована так, щоб використовувати й традиційні зенітні ракети, зокрема AIM-9X Sidewinder.
Майже всі потенційні учасники програми M-SHORAD четвертого етапу пропонують керовані лазером 70-мм ракети Advanced Precision Kill Weapon System II (APKWS II), оптимізовані для ураження повітряних цілей. Спочатку APKWS II розробляли як зброю «повітря — земля», але тепер її використовують як дешевший перехоплювач дронів — із наземних платформ і з повітря. Першими ці ракети в ролі засобу боротьби з безпілотниками застосували українські військові. Тепер їх широко використовують для цього й у збройних силах США. Ще низка країн планує озброїтись APKWS II та подібними керованими лазером ракетами для протиповітряної оборони.
Які саме системи четвертого етапу зрештою придбає армія США, вимога палетованого формату забезпечить їм мобільність і гнучкість навіть без встановлення на певний тип машини. Ці властивості можуть бути корисними під час майбутніх експедиційних або розосереджених операцій.
«Уявіть палету чи платформу, яку можна завантажити на будь-яку машину — ISV, Humvee, JLTV або навіть на технічний транспортний засіб, як-от пікап Toyota. Це дає командиру маневреного підрозділу автономну спроможність і набір варіантів. Коли я кажу про набір варіантів, маю на увазі можливість зняти радар X-діапазону й установити радар Ku-діапазону або замінити контейнер із перехоплювачами Coyote на контейнер із ракетами Stinger», — сказав тоді полковник армії США Марк Пеліні про четвертий етап під час дискусії на щорічній конференції Асоціації армії США (AUSA) у 2025 році.
На той час Пеліні був заступником військового директора Управління перспективних спроможностей артилерійських військ у Командуванні трансформації та підготовки армії США (T2COM). Згодом він отримав звання бригадного генерала й став найвищим за посадою офіцером артилерії ППО армії США.
«Якщо подивитися на різні доступні засоби виявлення, є акустичні сенсори, бістатичні сенсори, активні радари, оптико-електронні та інфрачервоні камери. Потрібно об’єднати ці дані на платформі й на тактичному рівні, а згодом передавати їх у хмару, щоб зводити інформацію в межах усієї зони відповідальності. Сама система або палета розпізнаватиме це й автоматично змінюватиме інтерфейс оператора для ураження загроз. Ми рухаємося до відкритої апаратної та програмної архітектури — фактично до принципу plug-and-play», — додав Пеліні у 2025 році.
Мережева складова особливо важлива: вона дасть змогу ефективніше застосовувати системи четвертого етапу, навіть якщо їх розосереджено на великій території. Оскільки комплекси можуть мати різні конфігурації, оператори зможуть обирати засоби ураження відповідно до наявної загрози. Нині армія США використовує мережу, розроблену переважно для систем ППО малої дальності, — Forward Area Air Defense Command and Control (FAAD C2). Зараз відомство переходить на новішу й масштабнішу мережу Integrated Battle Command System (IBCS).
Як ішлося на початку матеріалу, очікується, що четвертий етап доповнить загальну архітектуру масованими засобами ураження та об’єднаними спроможностями. Це вважають особливо важливим для протидії великій кількості дронів, які діють у власних мережевих роях.
«Зараз немає жодної системи, яка могла б знищити такий рій», — сказав під час окремої дискусії на конференції AUSA у 2025 році тоді ще командувач Командування космічної та протиракетної оборони армії США (SMDC), генерал-лейтенант у відставці Шон Гейні.
Уже десять років The War Zone звертає увагу на загрозу роїв дронів і наголошує, що ефективна оборона потребуватиме багаторівневих систем із різними засобами ураження та засобами м’якого впливу, як-от засобами радіоелектронної боротьби. Раніше видання розглядало це питання, зокрема, у контексті прогалин у системах ППО малої дальності збройних сил США. Загальна програма M-SHORAD останніми роками стала одним із центральних напрямів роботи армії над усуненням цих прогалин.
Четвертий етап від початку планували як один із рівнів архітектури ППО армії США, що й далі розвивається. Армія закуповує нові перехоплювачі для різних рівнів загроз і пускові установки до них. До цієї системи також мають увійти лазерна та мікрохвильова зброя спрямованої енергії, а також нові й модернізовані радари та інші сенсори.
Якщо нинішній план армії США не зміниться, палетовані системи почнуть поповнювати її арсенал ППО незадовго до кінця десятиліття.
Нагадаємо, на тлі нових повітряних загроз консерватори запропонували план «Британський щит» — політичну обіцянку розширити наземну протиповітряну оборону Великої Британії.
Штучний Інтелект