Helsing показала дешевшу ППО проти реактивних дронів

Німецька оборонна компанія Helsing представила автономну систему протиповітряної оборони CONTRA та два нові перехоплювачі — реактивний AD-1 Inferno і ракетний AD-2 Ambush. Комплекс розрахований передусім на боротьбу з масованими атаками швидкісних безпілотників і крилатих ракет, для яких звичайні дрони-перехоплювачі вже занадто повільні, а застосування традиційних зенітних ракет обходиться надто дорого. Про нову систему повідомила сама Helsing.

Сама CONTRA побудована навколо командно-керуючої платформи ALTRA від Helsing. Вона має об’єднувати дані з радарів, оптичних, інфрачервоних та акустичних сенсорів у єдину картину повітряної обстановки, після чого автоматично визначати, який засіб ураження найкраще підходить для конкретної цілі. Це може бути дрон-перехоплювач, ствольна система, ракета або інший ефектор, підключений до комплексу.

За словами співзасновника Helsing Гундберта Шерфа, сама система управління CONTRA вже перебуває під контрактом у неназваного замовника. Натомість AD-1 і AD-2 поки проходять ранній етап льотних випробувань. До ринку їх планують довести у другій половині 2027 року, пише Hartpunkt.

ППО має саме вирішувати, чим збивати ціль

Однією з головних ідей CONTRA є автоматизація управління під час масованих атак.

Система отримує дані від доступних сенсорів, формує повітряну картину, класифікує загрози й розподіляє їх між засобами ураження. Якщо ситуація змінюється, пріоритети можуть перебудовуватися вже під час бою.

Людина при цьому має задавати правила, в межах яких працюватиме система, але не обов’язково вручну підтверджувати кожне окреме перехоплення. У Helsing пояснюють такий підхід необхідністю реагувати на атаки сотень або навіть тисяч одночасних цілей, коли оператори фізично не встигають вручну керувати кожним елементом ППО.

Водночас CONTRA не прив’язана виключно до власного обладнання Helsing. Через відкриті інтерфейси до неї можна підключати сторонні радари, лазерні комплекси, гармати, дрони-перехоплювачі або інші системи. Компанія заявляє про відкриту архітектуру комплексу і вже демонструє такі інтеграції потенційним військовим замовникам.

AD-1 Inferno — для тривалішого переслідування

AD-1 Inferno — більший із двох нових перехоплювачів. Він оснащений реактивним двигуном і має розвивати швидкість понад 700 км/год.

Заявлена дальність перевищує 20 км, а робоча висота — 9 км. На відміну від звичайної зенітної ракети, Inferno розрахований не лише на короткий ривок до цілі. Реактивний двигун дає йому можливість певний час перебувати в районі перехоплення, змінювати напрямок атаки, переходити на іншу ціль або за необхідності здійснити повторний захід.

Саме AD-1 Helsing розглядає як основний засіб боротьби з реактивними ударними дронами та іншими швидкими повітряними цілями, для яких електричні перехоплювачі вже не мають достатнього запасу швидкості й тривалості польоту.

У компанії прямо називають серед таких загроз російські реактивні БПЛА сімейства Geran. Helsing стверджує, що їхнє виробництво може сягати кількох тисяч одиниць на місяць, тому протидія таким цілям потребує не лише швидкого, а й масового та відносно дешевого засобу ураження.

AD-2 Ambush — швидка ракета останнього рубежу

AD-2 Ambush має зовсім іншу концепцію.

Це перехоплювач із твердопаливним ракетним двигуном, призначений для ситуацій, коли на реакцію залишаються секунди. Під час презентації Helsing заявила максимальну швидкість приблизно Mach 2,5, тобто понад 2500 км/год, дальність близько 20 км і висоту перехоплення до 9 км. Ці характеристики наводить Hartpunkt.

За задумом розробників, AD-2 має працювати проти цілей, які прорвали попередні рубежі оборони або з’явилися надто близько для більш повільного перехоплення.

Таким чином, два апарати доповнюють один одного: AD-1 може довше переслідувати ціль і маневрувати, тоді як AD-2 забезпечує максимально швидку реакцію.

Власна радіолокаційна головка

На початковій і середній ділянках польоту обидва перехоплювачі отримують інформацію про ціль від наземних станцій CONTRA.

На фінальному етапі вони переходять на власну активну радіолокаційну головку самонаведення, яка має працювати незалежно від освітлення й погодних умов. Це важлива відмінність від багатьох дешевих дронів-перехоплювачів, які значною мірою залежать від оптичних камер.

Helsing стверджує, що змогла створити таку головку приблизно за десяту частину вартості систем зі схожими характеристиками. Для цього компанія використовує доступні серійні компоненти, а частину складності переносить із апаратного забезпечення в програмне.

Схожий підхід Helsing уже застосовує в ударному безпілотнику HX-2: дешевше залізо компенсується складнішим програмним забезпеченням та алгоритмами.

Компанія також самостійно розробила реактивний двигун Inferno та твердопаливний двигун Ambush. Обидва перехоплювачі використовують переважно європейські компоненти, а їхній ланцюг постачання, за словами Helsing, повністю незалежний від американських обмежень ITAR.

По 20 або 40 ракет у контейнері

Обидва перехоплювачі мають запускатися зі стандартних контейнерних пускових установок.

Один 20-футовий контейнер може містити до 20 AD-1 Inferno або до 40 AD-2 Ambush. Такий формат спрощує масштабування батарей і дозволяє швидко нарощувати кількість готових до запуску перехоплювачів без складних спеціалізованих пускових машин.

У демонстраційному сценарії Helsing показувала одночасний запуск 20 Inferno та 40 Ambush проти великої групи повітряних цілей. Послідовність і точки перехоплення при цьому автоматично розраховує CONTRA.

Менше €100 тисяч за перехоплення

Одна з ключових ставок Helsing — економіка застосування.

За словами Шерфа, кожен AD-1 і AD-2 має коштувати менш ніж €100 тис. Для порівняння, компанія оцінює вартість сучасних реактивних ударних дронів приблизно у €200–250 тис., тоді як класична ракета ППО може коштувати від €500 тис. до кількох мільйонів.

Саме цей дисбаланс став однією з головних проблем сучасної протиповітряної оборони: технічно дорога ракета легко знищує дешевий дрон, але в умовах масових атак така модель швидко стає економічно й виробничо невигідною.

Helsing намагається опустити ціну перехоплення нижче вартості самої загрози й одночасно забезпечити промислові темпи виробництва.

Після завершення розробки компанія розраховує виробляти кілька тисяч AD-1 та AD-2 щомісяця на своїх Resilience Factories. Запуск серійного виробництва очікується після завершення випробувань у другій половині 2027 року.

У цьому сенсі CONTRA відображає ширшу зміну підходу до ППО, яку прискорила війна в Україні. Замість невеликої кількості надзвичайно дорогих ракет формуються багаторівневі системи: дешеві дрони-перехоплювачі працюють проти повільних цілей, швидші спеціалізовані перехоплювачі — проти реактивних БПЛА, а традиційні ЗРК залишаються для найскладніших і найдорожчих загроз.

Helsing фактично намагається зайняти середину цієї архітектури — між FPV-перехоплювачем за кілька тисяч доларів і зенітною ракетою за мільйон.

Нагадаємо, литовська компанія Vytis Tech випробувала в бойових умовах в Україні дрон-перехоплювач, створений для комплексу протиповітряної оборони малої дальності SkyWiper Wall.