Армія США перевела перехоплювач Merops у штатну програму за 142 дні

Армія США перевела дрон-перехоплювач Merops у штатну програму лише за 142 дні. Цей термін демонструє, як військові прагнуть пришвидшити реагування на нові загрози й передавати військовим та союзникам можливості, перевірені в бойових умовах. Merops відзначили за участь у відбитті на Близькому Сході іранських атак дронами-камікадзе Shahed-136.

Про це на щорічній конференції Асоціації армії США (AUSA) у Вашингтоні розповів полковник Крістофер Гілл, директор армійського Управління закупівель для глобального тактичного краю (G-TEAD). Він назвав історію Merops «прикладом того, як ми можемо діяти швидко, коли це потрібно».

Merops — невелика й відносно недорога система боротьби з безпілотниками. Вона призначена для швидкого перехоплення в польоті далекобійних ударних дронів одноразового застосування. Систему спершу розробляли в межах підтримуваної США ініціативи Project Eagle за участю компанії Swift Beat, пов’язаної з колишнім генеральним директором Google Еріком Шмідтом.

Система використовує дрони Surveyor як повітряні перехоплювачі. Вони мають бортові датчики для відстеження цілей і можуть діяти автономно або під дистанційним керуванням. Безпілотники знищують ворожі апарати прямим зіткненням або підривом бойової частини поблизу цілі.

Армія звернула увагу на перехоплювач після вторгнень безпілотників у повітряний простір двох країн НАТО. Це спонукало одного з високопоставлених командирів вимагати термінової відповіді. За словами Гілла, Merops не входив до початкового плану закупівель командира, однак результати застосування системи в Україні зробили її перспективним варіантом.

«Він сказав: “Я хочу, щоб ця спроможність була в наших партнерів протягом 14 днів”, — згадав Гілл. — Усі озирнулися, він подивився на мене, а я кивнув: “Щось придумаємо”».

Армія не вклалася в цей термін. За словами Гілла, фахівці із закупівель і військові вирушили до регіону, щоб оцінити систему. Зрештою, приблизно за 21–22 дні її передали партнерам по НАТО.

Згодом початкову операцію розширили. Гілл повідомив, що армія закупила додаткові системи Merops у партнерстві з Об’єднаною міжвідомчою оперативною групою, яка придбала 13 000 перехоплювачів. Крім того, від передавання систем партнерам по НАТО перейшли до відправлення мобільних розрахунків Merops на другий театр бойових дій — імовірно, до Центрального командування США (CENTCOM).

У зоні відповідальності CENTCOM американські військові протидіють іранським Shahed-136 та іншим ударним дронам одноразового застосування, які використовували під час масованих атак на сили США та їхніх союзників і військові об’єкти на Близькому Сході. Колишній міністр армії США Деніел Дрісколл раніше називав Merops привабливим засобом протидії цим загрозам через відносно низьку вартість і швидкість закупівлі.

Свідчення Дрісколла про Merops можна переглянути на позначці 36 хвилин у відео нижче:

Під час свідчень у Конгресі Дрісколл заявив, що приблизно за вісім днів після початку конфлікту з Іраном армія змогла закупити 13 000 перехоплювачів Merops. За його словами, один апарат коштував близько 15 000 доларів, але зі збільшенням виробництва ціна могла впасти нижче 10 000 доларів. В окремому інтерв’ю Bloomberg він припустив, що великі замовлення згодом можуть знизити ціну до 3 000–5 000 доларів.

За оцінками, дрони Shahed коштують десятки тисяч доларів, тоді як традиційні ракети-перехоплювачі для ППО значно дорожчі. Застосування відносно недорогих дронів проти таких цілей може зробити протиповітряну оборону економічно ефективнішою та залишити складніші перехоплювачі для загроз, проти яких вони потрібні.

Україна застосовувала Merops разом із власними дронами-перехоплювачами для протидії російським ударним безпілотникам Shahed/Герань. Бойове використання системи допомогло продемонструвати потенціал нового класу засобів ППО, призначених для знищення таких дронів без виняткової опори на дорогі зенітні ракети.

Водночас Гілл застеріг: успіх системи в Україні не означає, що вона так само ефективно діятиме в будь-яких умовах.

«На Merops, безумовно, вплинула Україна. Саме звідти він походить. Там ми побачили його можливості, — сказав він. — Але тут важливо, як саме застосовувати систему».

За словами Гілла, ефективність системи залежатиме від місця застосування: умови в пустелі відрізняються від міських районів, де Merops використовували в Україні. Завдання полягає в тому, щоб включити систему до арсеналу армії, а командири вже могли ухвалювати обґрунтовані рішення про те, де і як її застосовувати.

«Коли система опиниться в наших руках, ми зможемо вирішити, наприклад, у Європі: куди її спрямувати? Чи потрібна вона взагалі? — сказав Гілл. — Головне — отримати її. Для Merops ключовою була швидкість постачання, а далі ми вже можемо вирішувати, як її застосовувати».

Цей підхід відображає ширші зміни в тому, як армія хоче працювати з новими технологіями. Швидке постачання важливе, але військові також прагнуть не допустити ситуації, коли систему закупили для термінової операційної потреби, а довгострокового плану фінансування, виробництва й обслуговування для неї немає.

Гілл зазначив, що процес G-TEAD від початку залучає організації, які згодом відповідатимуть за систему. Представників керівництва закупівельними програмами (PAE) долучають на ранньому етапі, а спільнота, що займається випробуваннями й оцінюванням, та військові надають відгуки під час перевірки. Мета — заздалегідь визначити партнера, який перебере систему, а не шукати відповідального вже після її початкового розгортання.

«Ми хочемо переконатися, що надаємо командирам спроможність, яка справді працює», — сказав Гілл.

Стандартний процес директорату, за його словами, триває 180 днів. За цей час потрібно вирішити, чи має спроможність стати армійською програмою. Проєкт Merops пройшов цей шлях швидше за цільовий термін — за 142 дні.

Процес також має допомогти подолати те, що фахівці із закупівель називають «долиною смерті»: проміжок між передаванням нової системи оперативним підрозділам і переходом під управління програмного офісу, який забезпечує фінансування та контрактну структуру для масштабування.

«Ми працюватимемо над тим, щоб заповнити цю прогалину між моментом, коли передаємо спроможність підрозділам, і моментом, коли її перебирає менеджер програми та забезпечує фінансування, — сказав Гілл. — Між цими етапами є розрив. Тож ми можемо забезпечити проміжне масштабування, перш ніж відбудеться повний перехід».

Ця робота є частиною ширших зусиль армії зі спрощення закупівель — на них також наголошував Дрісколл. Раніше міністр армії описував стару процедуру, що складалася з 16 етапів ухвалення рішень. На кожному з них пропозицію могли відхилити й повернути на початок процесу. Через таку структуру закупівля спроможності могла тривати від двох до семи років.

Досвід Merops свідчить, що частину затримок можна скоротити, якщо фахівці із закупівель безпосередньо працюють з оперативними підрозділами та організаціями, відповідальними за оцінювання й обслуговування нового обладнання.

Однак швидко закупити перехоплювач — лише частина завдання. Армії ще потрібно визначити, де він буде найкориснішим, як вписується в наявні системи ППО та як виробляти й обслуговувати достатню кількість апаратів для задоволення оперативних потреб.

Недорогі перехоплювачі не замінюють усі інші рівні протиповітряної оборони. Проте вони стають важливим засобом проти великих груп відносно дешевих ударних дронів — особливо коли альтернатива полягає у витрачанні ракет вартістю сотні тисяч або мільйони доларів на кожну ціль.

Для армії Merops виконує дві функції: це додатковий засіб проти зростання загрози ударних дронів одноразового застосування і водночас приклад того, як швидше перевести нову бойову спроможність у повноцінну військову програму з належним забезпеченням.

Нагадаємо, армія США змінила план випробувань прототипів XM30: по сім машин від кожного конкурента передадуть 1-й бойовій бригаді у Форт-Гуді, а поїздку до Форт-Ірвіна наразі не планують.