Tiberius Aerospace про снаряд SCEPTRE

Війни в Україні та на Близькому Сході виявили можливі вразливості в ланцюгах постачання боєприпасів. Оборонна промисловість нарощує виробництво, щоб задовольнити потреби та поповнити запаси, які скорочуються.

Breaking Defense поговорило зі співзасновником і генеральним директором Tiberius Aerospace Чедом Стилбергом про те, як компанія прагне «озброїти ланцюг постачання», пришвидшити постачання боєприпасів і розробити системи для підтримки США та їхніх союзників.

Breaking Defense: Що останні конфлікти показали про те, як США та їхні союзники розробляють і поповнюють запаси озброєння?

Чед Стилберг: Людська трагедія в Україні є центральною для цінностей нашої компанії. Ми використали її як поштовх, щоб зрозуміти виклики, які постали перед сучасною війною. Як постачати системи озброєння у великих масштабах? Який вигляд має відповідна мережа?

Йдеться про все: від пошуку сировини й опори на союзників, які постачають дієві системи озброєння, до створення власної військово-промислової бази з нуля. Цикл досліджень, розробок, випробувань і оцінювання у змаганні з противником також докорінно змінився. Раніше він вимірювався роками, а то й десятиліттями, і війни вели запасами заздалегідь виготовленої зброї. Тепер цикл інновацій і взаємних дій триває менш як квартал. Системи озброєння змінюються на очах кожні два місяці.

Якщо не вдається швидко доопрацювати систему, поліпшити її й повернути на поле бою, вона стає непридатною ще до застосування. Це, мабуть, найвиразніше свідчення змін у війні: цикл RDT&E тепер безпосередньо пов’язаний із військовими на передовій. Безперервні інновації та впровадження стали необхідними для національної безпеки США й усіх їхніх союзників.

Breaking Defense: Tiberius називає свій підхід Defense-as-a-Service. Що це означає на практиці?

Стилберг: Ми не просто створюємо кращий боєприпас, а формуємо нову операційну модель для оборонної галузі. Defense-as-a-Service означає швидкі ітерації, масштабування з урахуванням національних можливостей і безперервні інновації на глобальному рівні. Створити такі продукти, як SCEPTRE та Invictus, було лише частиною завдання. Вирішальним став процес за ними — відкрита архітектура.

Як налагодити це на глобальному рівні й «озброїти ланцюг постачання»? Я свідомо використовую цей вислів, бо бачу, як комерційний сектор перетворює ланцюги постачання на свою перевагу. Наприклад, Apple щороку випускає сотні мільйонів iPhone, кожен із яких складається із 700 компонентів і має новий дизайн. Компанія не розробляє власні камери чи LiDAR-чипи, а спирається на екосистему постачальників, які постійно впроваджують інновації.

Так ми прийшли до Defense-as-a-Service, а програмне забезпечення GRAIL дає змогу втілити цю модель. За два з половиною — три роки ми пройшли шлях від концепції до розуміння, що не лише створюватимемо складні системи озброєння, а й за допомогою GRAIL організовуватимемо їхнє виробництво, постачання та фінансування.

Breaking Defense: Розкажіть про угоду Tiberius на 500 мільйонів доларів із Великою Британією, яка має втілити цю модель.

Стилберг: Це вже не теорія, а практика. Ми підписали у Великій Британії контракт на виробництво на 500 мільйонів доларів із приватною групою, яка створює консорціум виробничих партнерів і учасників RDT&E. Найважливіше те, що SCEPTRE не просто вироблятимуть у країні — його спільно розроблятимуть за допомогою GRAIL.

Цю діяльність дозволили через угоду про технічну допомогу (TAA) та виняток із ліцензійних вимог AUKUS у межах ITAR. Це дає змогу спільно розробляти SCEPTRE, поки артилерійський снаряд переходить із рівня технологічної готовності (TRL) 6 на 7 і 8. Так працює розподілене виробництво: систему озброєння кваліфікують один раз, а потім виробляють у національних виробничих вузлах. Велика Британія — перший такий вузол; план полягає в тому, щоб постачати ці системи озброєння по всій Європі для європейської оборони.

На мою думку, це найважливіше оголошення в історії компанії відтоді, як ми вперше представили своє бачення нового підходу до оборонної галузі: Defense-as-a-Service як бізнес-модель і GRAIL як операційна система, що її підтримує. Тоді це було баченням, а тепер стало реальністю: його закріпили в контракті й запустили у Великій Британії.

Breaking Defense: Чому першою розробкою Tiberius стала високоточна далекобійна 155-мм зброя з прямоточним повітряно-реактивним двигуном?

Стилберг: Ми почали з проблеми. Сьогодні цілі можна виявити на більшій відстані, ніж та, на яку можна влучити. Дрон знаходить ціль глибоко за лінією фронту, зображення за лічені хвилини з’являється на екрані, але жодна зброя в зоні досяжності не може її уразити. Варіанти невдалі: висунути гармати вперед під загрозу контрбатарейного вогню, витратити дефіцитну ракету або дозволити цілі залишитися неураженою.

Потім ми звернулися до даних. Я прихильник ШІ, і для GRAIL ми зібрали всі доступні у відкритих джерелах відомості про системи озброєння світу. Так ми почали формувати новий підхід до оцінювання ефективності зброї. Враховувати потрібно не лише дальність і точність, а й ефективність ураження цілей та умови застосування — зокрема, протидію GPS і GNSS.

Коли ми проаналізували проблему за допомогою даних, відповіддю став високоточний боєприпас із дальністю 150 кілометрів або більше, визначеною ціновою категорією і запуском із гаубиці. Ми подивилися на результат і подумали: «Що саме ми збираємося робити? Невже гармата, розроблена у 1930-х роках, — найкраща зброя, яку ми можемо створити?» Але згодом стало зрозуміло, що в цьому є логіка. Гаубиці вже стоять на озброєнні країн НАТО. Якщо перетворити наявну в армії гармату на високоточну далекобійну зброю, можна усунути цю прогалину, не чекаючи на нову платформу.

Breaking Defense: Чому для SCEPTRE обрали рідкопаливний прямоточний повітряно-реактивний двигун? Які оперативні можливості він дає, наприклад, у регулюванні тяги?

Стилберг: Причина фундаментальна. Щойно ви ставите перед інженерною командою завдання створити високоточну далекобійну зброю, яку запускають із гаубиці, треба враховувати характеристики гармати. Під час пострілу виникає перевантаження у 16 500 g. Будь-який механізм із рухомими частинами, наприклад паливний насос, після запуску перетвориться на набір деталей.

Наша команда обрала інший підхід. Ми розробили механізм, який дає змогу рідкому паливу та системі впорскування в камері згоряння витримувати перевантаження у 16 500 g. Це відкрило можливість використовувати рідке паливо.

У рідкого палива для боєприпасів є три переваги. Перша — доступність і економічність. Якщо система може працювати на різних видах палива — від дизельного й авіаційного Jet A-1 до JP-10, — це одразу підвищує доступність зброї та знижує її вартість.

Друга перевага — боєприпаси можна зберігати без палива. Їх можна перевозити й накопичувати як фактично інертні пристрої. Якщо зняти корисне навантаження, залишиться лише шматок металу. З погляду обслуговування раз на десять років потрібно замінити батарею та ущільнювальне кільце — це коштує кілька сотень доларів, після чого система готова до використання.

Третя перевага пов’язана з вашою згадкою, але йдеться не про регулювання тяги, а про можливість її змінювати. На відміну від систем із твердопаливним двигуном, тут можна коригувати криву тяги. Це дає різні переваги не лише для живучості, а й для ефективності зброї та її роботи на кінцевій ділянці траєкторії.

Breaking Defense: На якому етапі зараз SCEPTRE?

Стилберг: У квітні ми вперше у світі запустили рідкопаливний прямоточний повітряно-реактивний двигун зі стандартної для НАТО 155-мм гаубиці та забезпечили стабільний політ. Тепер ми наближаємося до TRL 7 і проводимо фінальні випробування бойовими пострілами. Досі стріляли на короткі дистанції, перевіряючи запуск двигуна й те, чи витримує гармата постріл. Із жовтня переходимо до більших дальностей: повноцінних бойових пострілів на 150 кілометрів і далі. Сертифікацію проводитимемо у США та за кордоном. Ми знімаємо кожне випробування, зокрема й те, що йде не за планом. Так і відбуваються ітерації.

Наша мета — завершити сертифікацію не пізніше кінця цього року й бути готовими постачати готову серійну продукцію в першому кварталі наступного року.

Breaking Defense: Invictus використовує модульний підхід до ракет. Яку проблему він має розв’язати?

Стилберг: Загальноприйнята думка полягає в тому, що не можна створити ракету для кількох завдань: інакше вона не буде добре виконувати жодного з них. Тому ракети ставали дедалі спеціалізованішими й оптимізованішими, але втрачали економічну ефективність.

Можливість для Invictus полягала у створенні ударної ракети з дальністю 200 кілометрів і повною модульністю. Її компоненти можна комбінувати, тож це не універсальна ракета, а модульна система. Такий підхід дає змогу масштабувати виробництво й скорочувати операційні та виробничі витрати. У результаті систему озброєння можна налаштовувати для різних цілей і завдань.

Breaking Defense: GRAIL лежить в основі значної частини цієї роботи. Розкажіть про цю систему.

Стилберг: GRAIL почався з GRAIL Effects — нашого інструмента моделювання. Він враховує характеристики наступальних і оборонних систем озброєння, а також умови їхнього застосування. Це дає змогу проводити масштабні симуляції й оцінювати не лише ефективність систем, а й вартість застосування конкретної зброї проти певних цілей у певних умовах.

Коли ми перейшли до наступного етапу розвитку бізнесу, то запитали себе, хто допоможе виробляти наші системи озброєння. Так з’явився GRAIL Agility: за допомогою ШІ він шукає й визначає постачальників та зіставляє їх із нашими проєктами.

Третій компонент — дотримання вимог: правила імпорту й експорту, ITAR, дозволи DSP-5, угоди MLA та TAA. Тепер наші системи ШІ можуть повністю автоматизовано готувати ліцензійні угоди на виробництво на основі специфікації матеріалів і виробничих партнерів.

Останній компонент — фінансування, зокрема обладнання. Воно потрібне не лише нам, а й ланцюгу постачання, роботу якого ми організовуємо. Так з’явився GRAIL Finance.

Ми вважаємо, що для нас GRAIL — це те саме, чим AWS (Amazon Web Services) є для Amazon. Ми розробляємо інструменти так, як Amazon створила AWS. Компанія побудувала хмарну інфраструктуру, бо мала проблеми, з якими ніхто раніше не стикався, і почала розв’язувати їх за допомогою хмарного програмного забезпечення. Коли рішення досягло певного масштабу, Amazon зрозуміла, що воно корисне всій екосистемі. Сьогодні AWS — найприбутковіша частина Amazon.

Ми вважаємо, що з часом GRAIL посяде не менш вагоме місце на ринку. Поки що ми не намагаємося просувати його назовні, а використовуємо всередині компанії. Водночас уже підписали угоди із сотнями партнерів для зовнішніх систем, які навіть не пов’язані з нашими продуктами.

На нашу думку, у 2027 році GRAIL може стати одним із найцінніших активів не лише для компанії, а й для національної оборони.

Нагадаємо, наявні британські спроможності ППО не створювали для постійного щільного прикриття критичної інфраструктури, а консерватори пропонують об’єднати їх у мережу «Британський щит».