BTC$29880

ETH$3666

Шукати

«Вояджер-2» розкриває нові таємниці Урана

Вивчення даних, отриманих «Вояджером-2» майже 40 років тому, призвело до несподіваного перегляду наших уявлень про Уран. Повторно проаналізувавши дані цього історичного прольоту, вчені виявили ознаки, які ставлять під сумнів давні уявлення про магнітосферу Урана. Як виявляється в результаті одноразового спостереження, Уран міг перебувати в рідкісному, аномальному стані, спричиненому високим тиском сонячного вітру. Це свідчить про те, що спостереження «Вояджера-2», які колись вважалися репрезентативними, насправді можуть відображати унікальну картину магнітного поля планети в екстремальних умовах.

Зліва на концепті зображено, як поводилася магнітосфера Урана перед прольотом «Вояджера-2»; справа показано аномальну сонячну активність під час прольоту 1986 року, внаслідок чого вчені отримали викривлене уявлення про магнітосферу планети. Джерело

Магнітосфера Урана завжди була загадковою. На відміну від інших планетарних магнітних полів, які приблизно вирівнюються з обертанням планети, магнітне поле Урана різко нахиляється від центру, створюючи «перемикач», коли воно перемикається під впливом сонячного вітру в унікальній для цієї планети схемі. Під час прольоту «Вояджер-2» виявив незвично високі пояси електронного випромінювання і низьку густину плазми, що, ймовірно, є результатом інтенсивного тиску сонячного вітру. Нове дослідження, проведене під керівництвом доктора Джеймі Ясінські з лабораторії реактивного руху NASA, припускає, що це стиснення сонячного вітру змінило параметри магнітного поля, що потенційно пояснює, чому спостереження «Вояджера» зафіксували майже «порожню» магнітосферу.

Це відкриття демонструє труднощі, пов’язані з отриманням довгострокових висновків на основі поодиноких спостережень. Спеціальний орбітальний апарат міг би надавати постійні дані, фіксуючи цикли та поведінку магнітосфери за різних умов — чого не можна досягти одноразовим прольотом. Така місія також може дослідити можливість існування глибинних океанів на супутниках Урана, таких як Титанія та Оберон, що періодично взаємодіють з магнітосферою і можуть демонструвати сигнали магнітної індукції, які вказують на наявність океанів під їхньою крижаною корою.

Повторна оцінка даних «Вояджера-2» не лише формує наше розуміння Урана, але й підкреслює необхідність наполегливих досліджень. З новими даними, Уран може виявитися не «тихим» гігантом, як вважалося раніше, а динамічною, мінливою планетою, і це підтверджує необхідність проведення відповідної місії.