Sierra Nevada пояснила відмову від участі в конкурсі на новий навчальний літак ВМС США

Sierra Nevada Corporation (SNC) заявила, що відмовилася подавати заявку на заміну навчальних літаків T-45 Goshawk через вимогу ВМС США укласти контракт із фіксованою ціною. Компанія також звернула увагу на можливі експортні перспективи для переможця конкурсу на систему початкової підготовки пілотів на реактивних літаках — Undergraduate Jet Training System (UJTS).

Понад рік SNC заявляла про намір змагатися за контракт із літаком Freedom — єдиною новою розробкою, створеною спеціально для конкурсу. Однак у вівторок компанія підтвердила, що не подала пропозиції. Наразі єдиним відомим учасником залишається Beechcraft M-346N, створений на базі серійного навчального літака M-346 Master. Його пропонує команда американської Textron та італійської Leonardo.

У межах UJTS ВМС планують придбати 216 нових реактивних навчальних літаків на заміну приблизно 200 T-45. Перші Goshawk надійшли на озброєння флоту на початку 1990-х, а відтоді їх суттєво модернізували. Літаки старіють, і їх експлуатація та технічне обслуговування стають дедалі складнішими. Після серії повідомлень про фізіологічні порушення, подібні до гіпоксії, на початку 2020-х розробили нову кисневу систему. За останні роки також сталося кілька аварій Goshawk з різних причин. У травні ВМС втратили ще один T-45; обидва члени екіпажу вижили.

Раніше SNC називала структуру контракту головною причиною відмови від участі в UJTS, але спершу не пояснювала цього докладніше. Після запиту The War Zone компанія надала розгорнуту відповідь.

Ризики контракту з фіксованою ціною

«На рішення SNC вплинули умови закупівлі, а не літак, команда чи завдання. Нинішній конкурс вимагає від галузі погодитися на тверду фіксовану ціну виробництва до того, як проєкт літака пройде повний цикл доопрацювання», — повідомила компанія.

За її словами, рівень ризику був неприйнятним: у майбутньому ВМС могли б зіткнутися зі зростанням витрат і затримками. SNC заявила, що не може відповідально встановити ціну для майбутньої конфігурації, яка ще не завершила звичайний процес доведення конструкції.

Компанія назвала три пов’язані між собою проблеми: фіксовану ціну виробництва до завершення проєктування, обмежену прозорість щодо довгострокового фінансування програми та необхідність погодити виробничу ціну до остаточного ухвалення ключових проєктних рішень. На думку SNC, у сукупності ці умови перекладають значну частину ризиків програми на виробника, поки важливі її параметри ще змінюються.

За контракту з фіксованою ціною замовник і постачальник заздалегідь погоджують остаточну суму. Зазвичай витрати, що зростають через затримки та інші обставини, лягають на постачальника, хоча сторони можуть переглянути умови пізніше.

Переваги й недоліки таких контрактів уже багато років залишаються предметом гострих дискусій між американськими військовими та постачальниками. Прихильники вважають, що фіксована вартість захищає платників податків, підвищує відповідальність виконавців і не дає безкінечно фінансувати програми, які не приносять результатів. Водночас постають питання щодо стимулів для підрядників і того, як стрімке зростання витрат може затримувати програми через обставини, які компанія потенційно не контролює. Ця дискусія триває вже багато років.

Boeing часто наводять як приклад проблем, які можуть виникати з контрактами з фіксованою ціною для обох сторін. За останні роки компанія зазнала мільярдних збитків на гучних контрактах, зокрема на програмах літака-заправника KC-46 Pegasus і навчального T-7A Red Hawk для ВПС США. Лише на роботах над двома новими VC-25B Air Force One Boeing втратив понад $3 млрд. Причиною стали, серед іншого, проблеми з контролем якості та інші труднощі в компанії. Вплинули також наслідки пандемії COVID-19 та інші макроекономічні чинники.

У квітні президент Дональд Трамп підписав указ, що відображає цю тривалу дискусію. У ньому сказано, що політика адміністрації полягає в тому, аби контракти з фіксованою ціною та вимогами до результативності були стандартним і пріоритетним способом закупівель. Це має сприяти передбачуваності витрат і бюджетній дисципліні, належним стимулам та відповідальності підрядників, а також спрощенню закупівель і адміністрування контрактів.

Раніше цього року ВМС оголосили про збільшення граничної вартості майбутнього контракту UJTS приблизно з $1,8 млрд до $2,7 млрд. Також виникли додаткові запитання щодо доступності фінансування на момент укладання контракту. Тепер його очікують наприкінці наступного року.

Новий літак SNC Freedom

SNC і без того обрала для UJTS ризикованіший підхід. Як зазначалося вище, Freedom був єдиною новою розробкою серед кандидатів на заміну T-45. На момент підготовки матеріалу прототип ще не літав. Натомість M-346N від Beechcraft створений на основі літака, який уже широко експлуатують у світі. Lockheed Martin і Boeing планували запропонувати варіанти наявних навчальних літаків, але на початку цього року вийшли з конкурсу.

Крім того, SNC продовжувала розробляти Freedom так, щоб він міг виконувати кваліфікаційні заходи для польотів з авіаносця та імітувати посадки з торканням палуби на наземних базах. ВМС давно вилучили ці вимоги з програми UJTS у межах ширшої зміни підготовки морських авіаторів. На відміну від нинішніх T-45, нові навчальні літаки UJTS не повинні мати змоги діяти з реальних авіаносців.

Зміни в підготовці морських авіаторів викликали суперечки й досі залишаються дискусійними, однак ВМС не демонструють наміру від них відмовлятися. Представники служби регулярно наголошують, що віртуалізована підготовка та допоміжні системи посадки на авіаносець докорінно змінили вимоги до безпечного й ефективного навчання нових пілотів.

«Наше рішення не свідчить про втрату довіри до Freedom Trainer. Це новий літак, спеціально розроблений для підготовки морських авіаторів і здатний діяти з авіаносців; він має забезпечити сучасні навчальні можливості та заощадження протягом життєвого циклу», — заявила SNC у відповідь на запитання цього тижня.

Компанія й надалі вважає Freedom найкращим варіантом для майбутніх потреб ВМС у реактивних навчальних літаках.

У заявах на початку цього тижня SNC висловила готовність повернутися до співпраці з ВМС, якщо служба змінить плани щодо заміни T-45.

Експортний потенціал майбутнього навчального літака ВМС

SNC також розповіла, як намагалася розв’язати розбіжності з ВМС щодо умов контракту UJTS. Зокрема, компанія наголосила на можливості експорту літаків через американську програму Foreign Military Sales (FMS), за якою уряд США сприяє продажу озброєння іноземним партнерам.

«Упродовж кількох років SNC активно співпрацювала з ВМС щодо вимог UJTS і безпосередньо порушувала ці питання. Ми цінуємо професіоналізм і відкритість ВМС та офісу PMA-273 і протягом усього процесу підтримували конструктивний діалог», — йдеться в заяві компанії.

PMA-273 — офіс програми систем початкової льотної підготовки ВМС у складі Командування авіаційних систем ВМС США (NAVAIR).

За словами SNC, компанія пропонувала ВМС кілька варіантів: додаткові заходи зі зниження ризиків, зокрема попередній аналіз проєкту, рішення на основі більш зрілих конструкцій і закупівельні підходи, які узгоджують виробничі зобов’язання зі ступенем готовності проєкту. Також допомогла б прозоріша інформація про довгострокове фінансування програми та завчасно визначені партнерства в межах FMS для спільної підготовки й підвищення готовності сил.

«Програми такого масштабу мають залучати внески й інвестиції союзників, щоб зробити виробництво доступнішим як на початковому етапі, так і в перспективі. Понад 600 вимог щодо навчальних літаків у межах FMS можна було б об’єднати у спільну програму з UJTS, значно знизивши витрати для Міністерства війни», — пояснила компанія.

Коли у 2018 році Boeing виграла конкурс T-X ВПС США з літаком, який став T-7A Red Hawk, The War Zone також звернула увагу на значний потенціал для закордонних продажів. Попри зацікавленість кількох країн у варіантах Red Hawk, про експортні контракти на T-7 досі не повідомляли. Програма T-7, яку реалізують за контрактом із фіксованою ціною, також зіткнулася з технічними проблемами, затримками та зростанням вартості.

Поки що незрозуміло, як ВМС діятимуть далі з UJTS і чи продовжать програму. На цей момент M-346N залишається єдиним відомим серйозним кандидатом.

«Офіс програми не може розголошувати цю інформацію чи коментувати активні пропозиції. Щоб зберегти чесність конкурсу, відомості про вибір постачальника, зокрема імена учасників і деталі їхніх пропозицій, не підлягають публічному розголошенню», — повідомив представник ВМС у відповідь на запит The War Zone про стан UJTS після відмови SNC.

Графік UJTS уже кілька разів зсувався. Спершу ВМС планували почати отримувати нові навчальні літаки у 2028 році. Тепер перший контракт очікують не раніше четвертого кварталу 2027 фінансового року, який триває з липня до вересня наступного року.

«Я не можу розкривати деталі пропозиції чи припускати, якими будуть наступні кроки ВМС», — заявила окремо Textron.

Компанія додала, що Textron Aviation Defense має американський персонал, ланцюг постачання та виробничі потужності для масштабних поставок. За її словами, M-346N поєднує зрілу інтегровану систему підготовки, яка охоплює реальні, віртуальні й конструктивні сценарії, та пропонує ВМС рішення з низьким рівнем ризику для підготовки авіаторів до складних бойових завдань.

«Зрештою, саме ВМС мають визначити подальший шлях, і ми готові знову долучитися, якщо підхід переглянуть. На нашу думку, широка конкуренція дає найкращу цінність для ВМС і платників податків у межах програми такої тривалості. Ми вітали б можливість змагатися за умов, які можемо відповідально підтримати», — заявила SNC.

Наразі, наскільки відомо, ВМС продовжують UJTS, хоча на контракт із фіксованою ціною, схоже, претендує лише один учасник.

Нагадаємо, у звіті ВПС США про структуру винищувальної авіації згадано розроблення можливостей повітряного бою для бомбардувальників; раніше ВПС допускали, що такі завдання зможе виконувати B-21 Raider.