Після виведення B-1 з Англії аналітики вказують на обмежені альтернативи й потребу захищати бази

Раптове виведення американських бомбардувальників із британської авіабази, ймовірно, тимчасово вплине на інтенсивність ударів США по Ірану та підкреслить брак засобів захисту на важливих військових об’єктах, заявили експерти виданню Breaking Defense.

У неділю США раптово вивели 12 далекобійних бомбардувальників B-1 Lancer з авіабази Королівських ВПС Ферфорд на півдні Англії через побоювання щодо загрози з боку Ірану, повідомив президент США. The New York Times у понеділок написала, що причиною швидкого відходу могла стати загроза локальної атаки дронами. Вона могла нагадувати торішню українську операцію «Павутина», під час якої дешеві безпілотники знищували російські стратегічні літаки на землі.

Ферфорд на південному заході Англії стала важливою базою для американських бомбардувальників B-1 і B-52 Stratofortress після початку операції «Епічна лють» у лютому. Звідти до Ірану приблизно 3 000 миль — коротший маршрут, ніж з американських баз. Це зменшує навантаження на екіпажі й літаки та дає змогу швидше повторювати вильоти для тривалих операцій.

Безпосередній вплив евакуації бомбардувальників із Ферфорда, імовірно, буде обмеженим, оскільки зараз США не виконують багато місій проти Ірану, вважає Стейсі Петтіджон, старша наукова співробітниця й директорка оборонної програми Центру нової американської безпеки. Водночас інші експерти зазначають: майбутні оперативні плани, особливо на випадок значного поновлення ударів, доведеться переглянути.

«Перекидання цих бомбардувальників на бази в континентальній частині США дасть змогу провести на літаках ґрунтовніше технічне обслуговування, але водночас зменшить потенційну спроможність американських сил тривалий час завдавати ударів по Ірану», — сказав виданню Тімоті Волтон, старший науковий співробітник Інституту Гудзона.

Дуглас Баррі, старший науковий співробітник з питань військової авіації Міжнародного інституту стратегічних досліджень, також зазначив, що переміщення літаків далі від Близького Сходу «означає довший час перельоту й більше використання літаків-заправників», а отже — додаткове навантаження.

Втрата зручного доступу до Ферфорда може вплинути на кількість вильотів, а також на «ефективність і гнучкість» застосування бомбардувальників, сказав Джошуа Верґов, старший науковий співробітник Атлантичної ради.

Волтон вважає, що бомбардувальники згодом повернуться до Ферфорда. Тим часом американські військові планувальники, ймовірно, розглядають інші варіанти.

Які є альтернативи

За словами Верґова, крім Ферфорда, США мають «екосистему баз, союзників, логістики та угод про обмін розвідданими», яка дає змогу здійснювати такі переміщення й водночас зберігати оперативну цінність бомбардувальників.

Однак варіантів менше, ніж могло здаватися ще рік тому. Серед потенційних місць для базування бомбардувальників у Європі аналітики називають небажання місцевих урядів підтримувати американські удари по Ірану — позицію, яка викликала обурення президента США.

Волтон зауважив, що Ферфорд має спеціальну інфраструктуру для розміщення американських бомбардувальників. Водночас уряди країн континентальної Європи не дали дозволу запускати літаки з інших придатних баз, розташованих ближче до регіону, зокрема з Інджирліка в Туреччині чи Морон у Іспанії. Операції бомбардувальників із самої Ферфорд уже викликали політичні суперечки у Великій Британії: уряд обмежив їхні місії «оборонними» завданнями.

До нинішнього конфлікту B-1 діяли з авіабази Аль-Удейд у Катарі, «але зараз цей варіант недоступний через надзвичайну вразливість баз у країнах Перської затоки до іранських дронів і ракет», сказала Петтіджон.

Волтон нагадав, що американські командири також проводили операції бомбардувальників із британської території Дієго-Гарсія, розташованої в Індійському океані приблизно за 3 000 миль на південний схід від Ірану. На атолі розміщена спільна військова база США та Великої Британії, здатна приймати B-1.

Якщо Пентагону доведеться запускати літаки лише зі США, це буде «складніше», сказав Мік Малрой, колишній заступник помічника міністра оборони з питань Близького Сходу. Водночас, за його словами, США мають інші можливості завдати удару по Ірану за потреби. Зокрема, до регіону прямує авіаносна ударна група на чолі з USS Theodore Roosevelt та інші американські сили; очікується, що вони прибудуть до наступного місяця.

«Це дасть президенту більше варіантів у разі ескалації», — сказав він виданню Breaking Defense.

Загроза дронів для військових баз

Експерти переважно погодилися, що виведення бомбардувальників засвідчило потребу в ширшому спектрі засобів захисту американських об’єктів. Як і на території США, на британських базах, зокрема RAF Lakenheath, за повідомленнями, фіксували загадкові появи дронів, яким посадовці здебільшого не могли завадити. Це посилює побоювання щодо вразливості баз до атак.

«ВПС та ширша військова спільнота США мають усвідомити: ніде не можна почуватися в цілковитій безпеці. Зазвичай США переміщували найцінніші й найдефіцитніші ресурси далі від загроз, щоб убезпечити їх. Тепер це вже неможливо, тож ВПС США потрібні активні й пасивні засоби захисту», — сказала Петтіджон.

Волтон наголосив, що США мають «прискорити» ініціативи із захисту баз, і зауважив, що деякі поточні рішення свідчать про недостатнє планування. Як приклад він навів спорудження укриттів для захисту від погодних умов на авіабазі Елсворт у Південній Дакоті. Це домашня база B-1 і перше місце постійного базування майбутнього стелс-бомбардувальника B-21 Raider.

«Ці укриття захищають літаки від погоди й впливу довкілля, але майже не захищають від атаки. Тому припарковані B-21 залишатимуться вразливими до майбутніх ударів дронами за сценарієм операції «Павутина» та інших загроз. Це приклад хибної економії», — сказав Волтон.

Пентагон і військові відомства, схоже, добре усвідомлюють загрозу: вони прагнуть розширити повноваження щодо застосування засобів захисту, налагодити координацію з федеральними партнерами й запровадити на військових об’єктах нові технології протидії дронам.

Верґов зауважив, що сама можливість для противників діяти з території, яку вважали безпечною, — «не новина». На його думку, можна було б просто зробити висновок, що потрібні кращі заходи захисту баз. Однак, додав він, виведення B-1 радше демонструє дієвість «оперативної стійкості» військової системи.

«Таке швидке переміщення неможливе без заздалегідь визначених порогів реагування та ретельного аналізу ризиків на кількох рівнях командування. Для мене переміщення літаків свідчить, що система спрацювала: розвідка виявила загрозу, а командири зберегли бойовий потенціал», — сказав Верґов.

Голова Об’єднаного комітету начальників штабів Кейн про операції в навколомісячному просторі та нове покоління військових транспортників

Консерватори запропонували «Британський щит» — план вартістю 10 млрд фунтів стерлінгів для розширення наземної протиповітряної оборони Великої Британії, який поки залишається політичною обіцянкою.